Порядок запровадження воєнного стану

Пропозицію про введення воєнного стану подає Рада Національної безпеки і оборони. Президент України — Верховний Головнокомандувач — підписує відповідний Указ, який затверджує Верховна Рада України.

Що таке воєнний стан

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За яких умов запроваджують воєнний стан

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», його запроваджують: у разі збройної агресії, загрози нападу, небезпеки державній незалежності, її територіальній цілісності.

За воєнного стану відповідним державним органам, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування надаються повноваження, необхідні для відведення загрози, відсічі збройної агресії та гарантування національної безпеки.

Як вводять воєнний стан

Після пропозиції Ради Національної безпеки і оборони про запровадження воєнного стану в Україні або на окремих її територіях Глава держави підписує Указ, в якому вказує:

· межі території, де запроваджується воєнний стан;

· строк, упродовж якого діятиме цей особливий режим;

· завдання для військового командування та органів влади;

· називає, які права та свободи громадян обмежуються.

Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.

Що являє собою обмеження громадянських конституційних прав

У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 — 34, 38, 39, 41 — 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування:

· посилити охорону стратегічних об’єктів;

· запровадити комендантську годину;

· заборонити акції та масові зібрання;

· ввести особливий режим в’їзду та виїзду, обмежити свободу пересування громадян та транспортних засобів;

· ввести заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання;

· перевіряти документи, оглядати речі, багаж, вантаж та навіть приватне майно;

· заборонити діяльність певних партій чи громадських об’єднань, які ведуть роботу проти України;

· ввести трудову повинність чи обов’язкові суспільно корисні роботи;

· використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності;

· здійснювати примусове відчуження приватного майна;

· ввести заборону торгівлі певними товарами.

Що заборонено законодавством на час дії воєнного стану

Під час воєнного стану неможливо припинити повноваження Президента України, Верховної Ради, уряду, омбудсмена, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування.

Також не можна вносити зміни до Конституції України та проводити вибори, всеукраїнські та місцеві референдуми, а також проведення страйків, масових зібрань та акцій.

ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ДО ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Презентація

Контрольні питання.

1. Які основні правила пожежної безпеки для закладів освіти?

2. Які обов’язки керівника навчально-виховного закладу з організації пожежної безпеки?

3. Які основні вимоги пожежної безпеки до утримання території.

4. Які основні вимоги пожежної безпеки до будівель, приміщень та споруд?

5. Які норми забезпечення навчально-виховних закладів первинними засобами пожежогасіння?

6. Які заходи пожежної безпеки необхідні підчас проведення культурно-масових заходів?

7. Як проводиться навчання з пожежної безпеки в закладах освіти?

8. Інструктажі з пожежної безпеки.

9. Порядок дій у випадку пожежі в навчально-виховному закладі. 

Пам’ятка щодо дій населення
при виникненні надзвичайних ситуацій

        Якщо ви почули свист снаряда (він схожий більше на шурхіт), а через 2-3 секунди - вибух, відразу падайте на землю.
        Не панікуйте: уже те, що ви чуєте сам звук польоту, означає, що снаряд пролетів досить далеко від вас. Швидко й уважно озирніться навколо: де можна надійно сховатися?
        Не підходять для укриття: під'їзди будь-яких будівель, місця під технікою (вантажівкою або під автобусом), підвали будинків. Вони не пристосовані для укриття в часі авіанальотів або ракетно-артилерійських обстрілів.
        Можна сховатися в таких місцях:        

• у спеціально обладнаному бомбосховищі; у підземному переході чи в метро (ідеально підходить);        
• у будь-якій канаві, траншеї або ямі;        
• у широкій трубі водостоку під дорогою;        
• уздовж високого бордюру або фундаменту паркану;        
• у дуже глибокому підвалі під капітальними будинками старої забудови (бажано, щоб він мав 2 виходи);        
• у підземному овочесховищі, силосній ямі і т.д., у оглядовій ямі відкритого (на повітрі) гаража або СТО;        
• у каналізаційних люках поряд з вашим будинком; у ямах- «воронках», які залишилися від попередніх обстрілів або авіанальотів.

        Система залпового вогню «Град» має репутацію грізної та страшної зброї, яка не залишає шансів на виживання. Однак, як показує досвід, можна залишитися живим і під «Градом». Головне - не впадати в паніку та знати кілька особливостей цієї зброї. Звичайну випущену міну, можна почути та встигнути відреагувати на неї. Натомість, снаряди з «Граду» летять вдвічі швидше за швидкість звуку, тож, ракети прилітають швидше, ніж долітають до вух звуки їхнього пострілу і польоту.
        Однак залп з «Граду» добре видно. Уночі це яскравий спалах на горизонті, удень - димні сліди випущених ракет. Тому потрібно організувати чергування спостерігачів, які вчасно попередять про початок обстрілу.
        Звичайна дальність стрільби - від 5 до 20 км. Тож після сигналу від спостерігача є всього декілька секунд, щоб сховатися. Людям, які знаходяться в зоні можливого обстрілу «Градами», дуже важливо виробити специфічну звичку: постійно тримати в полі зору оточуючі предмети, які можна використовувати, як укриття.
        Ракета «Граду» у рази потужніша за мінометні міни. Важкий снаряд на надзвуковій швидкості + 6 кг вибухівки легко пробивають стіни будинків і ламають міжповерхові перекриття. Тому в середині будівлі краще ховатися в підвалі або на підлозі першого поверху. Вибирайте місце в кутку між несучими стінами (там менше шансів потрапити під завали, якщо впаде стеля) і недалеко від вікна чи дверей (щоб легше було залишити будівлю в разі потрапляння ракети).
        Осколково-фугасний снаряд «Граду» має контактний детонатор, який спрацьовує при ударі. Як і у випадку з мінометом, осколки після вибуху летять вгору і в сторони. Тому від осколків досить надійно захищають окопи, щілини, воронки, бліндажі. Якщо обстріл застав вас на відкритій місцевості - лягайте на землю і притискайтеся до неї якомога щільніше. Вище 30 см над землею все буде всіяне уламками.
        На кожній пусковій установці «Град» - 40 снарядів, які можуть бути випущені всього за 20 секунд. Але часто дають залп приблизно з 10-30 снарядів, після чого уточнюють результати стрільби і коректують вогонь чи змінюють позицію. Можливий і масований обстріл: в артдивізіоні 18 бойових машин, які використовують і разом, і малими групами, і поодинці.
        Тому не поспішайте виходити з укриття, зачекайте хоча б 10 хвилин після закінчення обстрілу.
        Основні правила виживання при обстрілі з «Граду»:        

• Організуйте постійне спостереження.        
• Постійно тримайте в полі зору будівлі, споруди, предмети, які можна швидко використати як укриття. З часом це увійде в звичку.        
• Окопи, воронки, щілини надійно захищають від осколків. Якщо обстріл застав вас на відкритій місцевості - лягайте на землю.        
• У будівлі краще ховатися в підвалі або на першому поверсі - у кутку, недалеко від вікна чи дверей.        
• Після закінчення залпу не поспішайте виходити з укриття. Зачекайте хвилин 10 - цілком імовірно, що обстріл продовжиться.

        Евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров'ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.
        Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або об'єктовому рівні.
        Види евакуації: обов'язкова; загальна або часткова; тимчасова або безповоротна.
        Рішення про проведення евакуації приймають:        

• на державному рівні - Кабінет Міністрів України;        
• на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; на місцевому рівні - районні, районні в містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;        
• на об'єктовому рівні - керівники суб'єктів господарювання.

• аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;        
• катастрофічного затоплення місцевості;        
• масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;        
• збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).

• можливого радіоактивного та хімічного забруднення;        
• катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд.

        До захисних споруд цивільного захисту належать:
        сховище - герметична споруда для захисту людей, у якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів (укриттю підлягають працівники найбільшої працюючої зміни суб'єктів господарювання, персонал атомних електростанцій, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров'я);
        протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, у якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення в разі радіоактивного забруднення місцевості (укриваються працівники суб'єктів господарювання, розташованих за межами зон можливих значних руйнувань, населення міст, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров'я, розташованих за межами зон можливих значних руйнувань);
        швидкоспоруджувана захисна споруда ЦЗ - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час в особливий період (укривається населення міст, віднесених до груп цивільного захисту, яке не підлягає евакуації в безпечне місце).
        Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають унаслідок надзвичайних ситуацій також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.
        Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.
        Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.
        Для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання завчасно створюють фонд захисних споруд.
        Утримання захисних споруд цивільного захисту в готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
        Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

        Досвід ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф засвідчує, що паніка – це результат необізнаності, низької підготовки людей до дій у надзвичайних ситуаціях, відсутність психологічного загартування.
        Щоб попередити паніку, необхідно з самого початку надавати правдиву інформацію про надзвичайну ситуацію, про рятувальні роботи та ліквідацію наслідків лиха. Активно залучати людей до ліквідації аварії чи стихійного лиха, щоб усі відчували себе причетними до важливих подій.
        Якщо паніка виникла, необхідно приймати термінові і невідкладні дії для її подолання, тут важлива кожна хвилина.
        Невідкладні дії для подолання паніки:        

• слід відволікти, хай на короткий термін, увагу людей від джерела страху або збудника паніки;        
• дати постраждалим можливість хоч на мить забути про страх;        
• у цю хвилину необхідно переключити увагу з дій панікера на людину мислячу, холоднокровну, носія спокою та розважливості;        
• у такій ситуації необхідні владні й голосні команди, чіткі, обгрунтовані розпорядження;        
• як тільки паніка спаде – у людей виникає підвищена активність. Її слід зразу використати, залучивши всіх до рятувальних або ліквідаційних робіт.

        Тероризм - це метод, за допомогою якого організована група або партія прагне досягти проголошеної нею мети через систематичне використання насильства.
        Основні заходи щодо запобігання можливого терористичного акту:        

• не торкайте у вагоні поїзда або на вулиці безхазяйні пакети (сумки). Повідомите про знахідку співробітників міліції;        
• у присутності терористів не висловлюйте своє невдоволення, утримайтеся від різких рухів, плачу й стогонів;        
• при погрозі застосування зброї лягайте на живіт, захищаючи голову руками, подалі від вікон, засклених дверей, проходів, сходів;        
• у випадку поранення рухайтеся;        
• використайте будь-яку можливість для порятунку;        
• намагайтеся запам'ятати прикмети підозрілих людей і повідомте їх прибулим співробітникам спецслужб.

• якщо стрілянина застала Вас на вулиці, відразу ж ляжте й озирніться, виберіть найближче укриття й проберіться до нього, не піднімаючись у повний зріст. Укриттям можуть служити виступи будинків, пам'ятники, бетонні стовпи або бордюри, канави. Пам’ятайте, що автомобіль - не найкращий захист, тому що його метал тонкий, а пальне вибухонебезпечне. За першої нагоди сховайтеся у під'їзді будинку, підземному переході, дочекайтеся закінчення перестрілки;        
• вжийте заходів для порятунку дітей, при необхідності прикрийте їх своїм тілом;        
• якщо в ході перестрілки ви перебуваєте у будинку - укрийтеся у ванній кімнаті й ляжте на підлогу.

        У сім'ї треба розробити план дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій чи обставин. У всіх членів сім'ї повинні бути номери телефонів, адреси електронної пошти один одного для термінового зв'язку. Подбайте про наявність коштів на телефонах. Ці ж номери та адреси повинні бути у вчителів школи, де навчаються ваші діти, на роботі, у ваших родичів і близьких, знайомих.
        Необхідно домовитися про те, кому дзвонити в екстреній ситуації. Краще за все обрати родича, що живе на іншому кінці міста, тому що при теракті або при НС у мікрорайоні часто переривається зв'язок, унаслідок чого додзвонитися один до одного неможливо.
        Родичу, який живе в іншій частині міста (села), у разі лиха треба повідомити, де ви знаходитесь, у якому ви стані, чи все з вами гаразд. Він передасть це членам вашої родини.
        Обов’язково призначте місце зустрічі, де ви зможете зустрітися з членами вашої родини в екстреній ситуації. У разі евакуації, обов'язково візьміть із собою ваш набір предметів першої необхідності та документи.
        Набір для виживання
        У кожній сім'ї необхідно мати готовий і упакований набір предметів першої необхідності.
        Він може суттєво допомогти виживанню в разі екстреної евакуації або забезпечити виживання сім'ї, якщо лихо застало її в будинку.
        Для пакування речей скористайтеся водонепроникними сумками чи рюкзаками, що застібаються на «блискавки». Комплект повинен бути максимально компактним, щоб його легко можна було захопити із собою.
        Орієнтовний перелік речей, які можуть забезпечити виживання, щонайменше протягом 72 годин:        

• протигази з додатковими фільтрами, дитячі протигази, киснева маска, респіратори;        
• аптечка: анальгін, ацетилсаліцилова кислота, гіпотермічний (охолоджуючий) пакет, сульфацил натрію, пакет кровоспинний, бинт стерильний, бинт нестерильний, лейкопластир бактерицидний, серветки кровоспинні, розчин брильянтового зеленого, бинт еластичний трубчастий, вата, нітрогліцерин, пристрій для проведення штучного дихання, аміаку розчин, вугілля активоване, корвалол, ножиці;        
• суха їжа (галети, печиво), енергетичні батончики, горіхи, мультивітаміни;        
• казанок;        
• запас води;        
• предмети гігієни;        
• запальнички та герметично запаковані сірники, свічки, сухий спирт;        
• два ліхтарі з додатковими батарейками;        
• міцна довга мотузка;        
• ніж;        
• комплект столового приладдя;        
• радіоприймач;        
• дощовики, одяг, шкарпетки, капелюхи, сонцезахисні окуляри, рукавички, водонепроникне взуття;        
• голки, нитки.

Тема: Основні причини виробничого травматизму і професійної  захворюваності. Заходи щодо їх попередження  

План.  

1. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання  

2. Причини виробничого травматизму та захворювань.  

3. Профілактика травматизму та захворювань.  

4. Шляхи попередження травматизму.  

Література:  

1. Гандзюк М. Основи охорони праці : Підручник для студ. вуз./ Ми-хайло  Гандзюк, Євген Желібо, Модест Халімовський, За ред. Михайла Гандзюка. -2-е вид.. - К.: Каравела, 2004. -405 с.  

2. Геврик Є. Охорона праці : Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. -К.: Ельга:  Ніка-Центр, 2003. – 279 с.  

3. Грищук М. Основи охорони праці : Підручник/ Микола Гри-щук,; М-во освіти  і науки України, Нац. ун-т "Острозька академія". -К.: Кондор, 2005. -238 с.  4. Лапін В. Основи охорони праці : Навчальний посібник/ Віктор Лапін,; М-во  освіти і науки України, НБУ, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004. -142 с.  

5. Охорона праці в Україні : Нормативні документи/ Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О.  А. Кривенко. -2-ге вид., виправлене і доповнене. -К.: КНТ, 2006. -418 с.  6. Охорона праці: європейські і міжнародні стандарти та законодавство України  (порівняльний аналіз) : Науково-практичний посібник: У 2-т./ Упор.: В. С. Венедіктов,  В. П. Грохольский, М. І. Іншин та ін.; За ред. В. С. Венедіктова; М-во юстиції України,  Державний департамент з питань адаптації законодавства, Українська асоціація  фахівців трудового права. -Харків-Київ. -2006. - Т. 1. -2006. -713 с.. -Предм. покажч.: с.  713  

7. Ярошевська В. М. Охорона праці в галузі : Навчальний посібник/ В. М.  Ярошевська, В. Й. Чабан; М-во науки і освіти України, Український держ. ун-т  водного господарства та природокористування. -Київ: ВД "Професіонал, 2004. -286 с.  

1. ПОНЯТТЯ ПРО ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ ТА ПРОФЕСІЙНІ  ЗАХВОРЮВАННЯ  

Здоров’я людини є одним із найважливіших соціальних чинників, що свідчить  про загальне здоров’я суспільства, сприятливі екологічні умови, ефективність системи  виховання, освіти та організації виробництва. Здоров’я тісно пов’язане з професією  людини, її руховою активністю, харчуванням, звичками, характером відпочинку,  психоемоційним станом, тобто способом її життя.  

Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної  життєдіяльності, реалізації, розвитку творчого потенціалу. Воно позначається на  здоров’ї його учнів і на результатах всієї навчально-виховної роботи. Нездоровий  педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід,  ситуацію успіху. Неблагополуччя психологічного здоров’я, доформац3ії особистості

педагога, прояви синдрому згорання впливають на здоров’я учнів. Тому проблема  збереження і зміцнення здоров’я вчителя повинна бути однією з пріоритетних у сфері  його життєвих і фахових [1, 36].  

Здоров’я дорослої людини формується з дитинства. Відомості про захворювання  дітей є одним із основних мірил в оцінюванні стану здоров’я дитини та ефективності  засобів його збереження. Відомо також, що будь-яка травма, отримана дитиною, – це  стрес. Якщо ж дитина була травмована в школі, серйозним переживанням піддається  педагог, на уроці якого вона сталася, адміністрація, а часом і весь шкільний колектив.  

Травматизм у галузі освіти  

Травматизм - слово грецького походження (trauma - пошкодження, поранення).  На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок  непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні  ним своїх трудових обов'язків.  

Травмою (грец. trauma – пошкодження, поранення) називають порушення  анатомічної цілісності чи фізіологічних функцій тканин чи органів людини, викликане  раптовим зовнішнім впливом.  

Виробнича травма - це раптове механічне (забої, переломи, рани тощо),  фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал,  ненормальні метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та  вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо),  біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми),  психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини),  комбіноване та інше пошкодження людини у виробничих умовах  

Відповідно до виду впливу травми поділяють на:  

1. механічні (удари, переломи, рани та ін);  

2. теплові (опіки, обмороження, теплові удари);  

3. хімічні (хімічні опіки, гостре отруєння, ядуха);  

4. електричні, комбіновані та ін (наприклад, спричинені будь-яким  випромінюванням) [3, 180].  

Причинами травм можуть бути порушення правил та інструкцій з безпеки,  небажання виконувати вимоги безпеки, нездатність їх виконати. В основі цих причин  травматизму лежать психологічні причини (критичне ставлення до технічних  рекомендацій, інструкцій, небажання їх виконувати; незнання норм і способів  забезпечення безпеки, правил експлуатації устаткування; невиконання правил та  інструкцій з безпеки через невідповідність психофізичних можливостей людини  (недостатня координація руху і швидкість рухових реакцій, поганий зір тощо) вимогам  даної роботи та ін.). [4, 54].  

У навчальних закладах травматизм, здавалося б, не мав би бути таким  поширеним явищем, однак тут, крім дорослих, перебувають і діти, які часто забувають  про засоби безпеки.

Серед працівників школи найчастіше травмуються прибиральники службових  приміщень, оскільки їх робота передбачає виконання фізичних завдань, пересування  предметів тощо. Зазвичай травмуються працівники у віці 50-59 років.  

В основному випадки виробничого травматизму серед дорослих у закладах  освіти трапляються через організаційні причини (невиконання посадових обов`язків,  порушення вимог охорони праці, виробничої дисципліни тощо), рідше – з технічних  або психофізіологічних [5].  

Що стосується учнів, то у віковому аспекті найбільш «травматичним» є вік від 6  до 14 років, що пов'язано з підвищеною емоційністю і недостатньо розвиненою  здатністю до самоконтролю. Найбільша кількість травм припадає на критичні вікові  періоди (3, 7, 11-12 років), коли діти стають примхливими, дратівливими, часто  вступають в конфлікт з оточуючими. Разом з тим, крім віку, існує ряд особливостей,  що характеризують дітей, які часто травмуються. Зазвичай це діти, які мають високу  схильність до ризику, рухливі, збудливі, емоційно нестійкі, схильні до частих змін  настрою, неадекватно ведуть себе в стресових ситуаціях. Як правило, такі діти  переоцінюють свої здібності та можливості.  

У школі діти травмуються на уроках фізкультури, під час перерв, у класах,  коридорах. Основними причинами шкільного травматизму є недостатня виховна  робота. Окремі викладачі не твердо знають основи запобігання травм або нехтують  ними, допускають перевантаження спортзалів і навчальних майстерень під час  проведення занять, дозволяють учням приходити на уроки у повсякденному одязі.  Саме тому виховна робота вчителя повинна бути спрямована на те, щоб учні твердо  усвідомлювали, що під час виробничого навчання треба бути надзвичайно уважними,  зібраними, ретельно виконувати всі постанови вчителя, строго дотримуватись техніки  безпеки.  

Професійні захворювання вчителів  

Широко відомо, що вчительська професія вимагає особливого напруження  емоційних і фізичних сил. Постійна концентрація уваги, нервова напруга, необхідність  говорити протягом кількох годин щодня перетворило хронічні захворювання горла і  гортані та астенічно-невротичні розлади практично у професійні захворювання  вчителів.  

Професійним називається захворювання, спричинене впливом на працівників  шкідливих умов праці; це – паталогічний стан людини, обумовлений роботою і  пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих  виробничих чинників [4, 52].  

Професійне захворювання, яке виникає на протязі малого проміжку часу (однієї  зміни або доби) називається гострим, а яке виникає на протязі більш тривалого часу – хронічним.  

Відомо, що близько 20% вчителів постійно хворіють гострими респіраторними  захворюваннями, причому хронічно. За даними МОЗ, до 70% відхилень у здоров’ї  людини, а вчителів особливо, є психосоматичними. Неврози різного характеру,

гіпертонія, зайва вага, остеохондроз, варикозне розширення вен, що поступово може  перейти у тромбофлебіт, – це професійні захворювання вчителів, причиною яких  поряд із стресами є гіподинамія [1, 36].  

Професія вчителя вимагає значного інтелектуального напруження з метою  найкращого викладання освітнього матеріалу, яке у свою чергу, може спричинити  стресову ситуацію. В школі багато чинників можуть викликати стрес вчителя – це  неповага учнів, гомін і неслухняність, зірвані уроки, невивчений матеріал, відсутність  дисципліни на уроці, іноді навіть хуліганські витівки, постійні зміни в освітньому  процесі, незрозумілі вказівки керівництва закладу та багато іншого. А якщо до цього  додати рівень оплати праці вчителя, можливі домашні потреби та й незадовільний  рівень життя в країні, то взагалі складається велика вірогідність отримати стрес. При  постійному виникненні стресових ситуацій формується синдром розумово-емоційного  (нервового) перенапруження, який може перейти в хворобу. Серед основних хвороб,  які пов’язують із стресом є атеросклероз, гіпертонія та різноманітні захворювання  шлунково-кишкового тракту.  

На виникнення професійного стресу та формування синдрому емоційного  вигоряння, як в учителів, так і студентів, впливають такі особисті детермінати:  нейротизм, тривожність, агресивність. Для того, аби уникнути негативних наслідків  стресу, слід розвинути стресостійкість, усвідомити можливі ситуації виникнення  стресу та їхнє усунення [1, 37].  

До професійних захворювань педагогів відносяться також афонія, ларингіт,  фарингіт. Психогенні захворювання голосу виявляються порушенням вербальної  комунікації внаслідок емоціональних конфліктів. Найскладнішим захворюванням  серед них є афонія.  

Психогенна афонія проявляється повною втратою голосу при збереженні  шепітливої мови. Афонія може бути також наслідком хворобливих процесів голосових  зв’язок, професійного стомлення голосу [1, 38].  

Фарингіт – це запалення задньої стінки горла. Він проявляється сухістю й  болем у горлі та кашлем; як і решта захворювань, буває гострим і хронічним. Але  найчастіше стикаємося з хронічним фарингітом, яким часто хворіють люди середнього  віку – зазвичай незагартовані або ті, хто має якийсь зв’язок з виступами, промовами.  

Ларингіт – це запалення слизової оболонки гортані. Ларингітом хворіють люди  голосових професій – співаки, актори, викладачі, диктори.  

Крім професійних, на виробництві виділяють групу, яку називають умовно  виробничими захворюваннями. До них відносять хвороби, які не відрізняються від  звичайних хвороб. Наприклад, у працівників, котрі виконують фізичну роботу в  незадовільних умовах, часто виникають захворювання, такі як радикуліт, варикозне  розширення судин, виразка шлунку та інші. Якщо праця вимагає великого нервово

психічного напруження, то частіше виникають різні неврози і хвороби серцево судинної системи.

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків,  професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях",  затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1993р. №623,  травми поділяють на легкі, важкі та зі смертельним наслідком. Крім того, травми  можуть бути груповими (якщо травмується два і більше робітників).  

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися:  • під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а  також дій в інтересах підприємства без доручення власника;  

• на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи  протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;  

• протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва,  засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для  особистої гігієни;  

• під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або  сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), а також на  власному транспорті, який використовується в інтересах виробництва;  

• під час аварій (пожеж тощо), а також під час їх ліквідації на виробничих  об'єктах;  

• під час надання підприємством шефської допомоги;  

• на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна,  на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку  (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівник морських  і річкових суден, а також ті, що працюють за вахтово-експедиційним методом);  

• у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному  транспортному засобі, або який належить підприємству чи сторонній організації, з  працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;  

• під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи  назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення  посвідчення про відрядження.  

Рішення про складання акту за формою Н-І про такий нещасний випадок, взяття  його на облік приймається комісією з розслідування, залежно від конкретних обставин  і причин.  

Якщо в результаті розслідування встановлено факт самогубства, звичайної  смерті працівника або одержання травми під час вчинення ним злочину, акт за  формою Н-І не складається і нещасний випадок не береться на облік, як виробничий.  

2. ПРИЧИНИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ  Постійний і різнобічний аналіз травматизму і профзахворювань розглядається як  одна з головних функцій керування безпекою праці та прийняття основних заходів  щодо усунення причин травматизму та захворювань.  

Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму виглядає  наступним чином.

Технічні причини, котрі можна охарактеризувати як причини, що залежать від  рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес,  конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня  механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних  захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань, недостатня міцність та надійність  машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо. Ці причини інколи  називають конструктивними або інженерними.  

Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці на  виробництві. До них можна віднести: незадовільний стан території, проїздів, проходів,  порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення  технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні  і зберіганні матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному  обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів і інструменту; недоліки  при навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за  небезпечними роботами; використання машин, механізмів і інструменту не за  призначенням; відсутність або незадовільне огородження робочої зони; відсутність  або невикористання засобів індивідуального захисту тощо.  

Санітарно-гігієнічні причини, до котрих можна віднести: перевищення  (відносно) запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або  недостатнє природне освітлення, підвищену пульсацію світлового потоку; підвищений  рівень шуму та вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці;  підвищений рівень ультразвукової та інфрачервоної радіації тощо.  

Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні  перевантаження працюючих.  

Психофізіологічні причини - грубі помилки в діях, пов'язані з фізіологічним  (втомленість), психічним (підвищена дратливість) або хворобливим станом  працівників. Найбільш частими конкретними причинами виробничого травматизму на  виробничих підприємствах є: відсутність інструкцій з охорони праці; робота на  несправному обладнанні або на обладнанні без засобів захисту; відсутність засобів  проти випадкового ураження працівників електричним струмом; відсутність драбин,  які б відповідали вимогам правил техніки безпеки; розвантаження і транспортування  вантажів без застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування  несправним реманентом, пристосуванням та інструментом.  

Людина може припускатися помилок у своїх діях внаслідок фізичного,  статичного або динамічного перевантаження, розумового перенапруження,  перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонності праці,  стресових ситуацій, хворобливого стану. Травму може викликати незадовільність  анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від  характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, в  конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються  фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

Незадовільна організація праці зумовлює надмірні фізичні і нервові  перевантаження, що прискорює стомлюваність робітників. У такому стані знижується  чутливість до різних подразників виробничого середовища, притуплюється увага,  пильність. Це призводить до того, що ближче до кінця робочої зміни різко  підвищується кількість нещасних випадків, причинами яких є помилкові дії  потерпілих.  

Важливе значення серед факторів, які зумовлюють виробничий травматизм,  мають попередні нещасні випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому  несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними  причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними від  особливостей особистого стану потерпівших (необережність, поспіх, втома,  роздратування, ризик тощо).  

Особисті якості працівників (швидкість реакції, активність, відповідальність,  дисциплінованість і т. ін.) також впливають на їх схильність до нещасних випадків. Це  вказує, що особисті якості потерпілих значно впливають на той факт, що в схожих екстремальних ситуаціях одні стають жертвами нещасних випадків, а другі - ні.  3. ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ ТА ЗАХВОРЮВАНЬ  

Організаційна робота щодо попередження травматизму та захворювань  повинна бути скерована на розробку планів заходів з охорони праці. Перед  складанням таких заходів доцільно провести прогнозування виробничого  травматизму, професійних захворювань та інших показників з охорони праці.  

Прогнозування показників з охорони праці може бути пошуковим і  нормативним. Пошукове прогнозування базується на даній ситуації і визначається  станом системи в майбутньому. Нормативне прогнозування ведеться залежно від  нормативної оцінки майбутнього стану системи до її дії в даний час.  

Планування робіт з охорони праці буває перспективним (на 3...5 років), річним  та оперативним (квартальним, місячним, декадним). Основною формою  перспективного планування робіт з охорони праці є річні плани номенклатурних  заходів щодо покращення умов та безпеки праці і санітарно-оздоровчих заходів. В  табл. 1 подається план номенклатурних заходів з охорони праці.  

Перспективний та річний плани складають з врахуванням результатів аналізу  (паспортизації) санітарно-технічного стану умов праці на виробничих дільницях;  аналізу причин виробничого травматизму, загальної і професійної захворюваності, за  бажанням працюючих, за приписами органів державного нагляду та комітетів  профспілок.  

При складанні номенклатурних і річних планів щодо покращення умов праці  враховуються найбільш актуальні наданий період заходи з охорони праці.  В основу складення планів повинні бути покладені наступні принципи:  перспективність, що характеризує вибір найбільш важливих завдань з охорони  праці; комплексність, що забезпечує зв'язок діючих та перспективних планів з охорони

праці з іншими планами виробництва (план соціального розвитку колективу, наукова  організація праці, виробництва і управління;  

охорона праці жінок та підлітків;  

заходи з культури виробництва тощо);  

системність структури планів, що забезпечує зв'язок з іншими планами.  

Для швидкої ліквідації недоліків, які виявлені в процесі державного, відомчого  та громадського контролю, розробляються оперативні плани з охорони праці.  4. ЗАХОДИ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ ТА  ЗАХВОРЮВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:  ― технічні;  

― санітарно-виробничі;  

― медико-профілактичні;  

― організаційні.  

До технічних заходів належать:  

― модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання;  ― перепланування розміщення обладнання;  

― впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим  обладнанням.  

Санітарно-виробничі заходи включають:  

― придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії  електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;  

― влаштування нових і реконструкцію діючих вентиляційних систем, систем  опалення, кондиціонування;  

― реконструкцію та переобладнання душових, гардеробних тощо.  До медико-профілактичних заходів відносяться:  

― придбання молока, засобів миття та знешкодження шкідливих впливів;  ― організація профілактичних медичних оглядів;  

― організація лікувально-профілактичного харчування.  

До організаційних заходів належать:  

― проведення навчання та інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії,  пожежної безпеки. Застосування комп’ютерних методів прикладного й  інструментального забезпечення значно підвищує якість навчального процесу,  використовуючи необхідну інформацію з ресурсів мережі Internet, правові системи  «Ліга» та ін.;  

― робота з професійного відбору;  

― здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з  охорони праці.  

Статистика свідчить про те, що більшість усіх нещасних випадків соціально  зумовлені або є наслідком психофізіологічних якостей і особистісних особливостей  персоналу, який здійснює трудову діяльність, а причиною травматизму виступають

небезпечні дії працівників. При цьому людський фактор у безпеці праці стає  переважно визначальним.  

Соціальні та особистісні фактори впливу на охорону праці охоплюють широке  коло питань, форм і методів роботи. Врахування індивідуальних особистісних  відмінностей має велике значення для формування трудових колективів (бригад, змін).  Розуміння закономірностей взаємодії людей, ролі особистісних якостей і відмінностей  дає можливість створювати трудові колективи з урахуванням здатності кожного  працівника розв’язувати суперечності та їх загострення, уникати конфліктів,  гармонізувати життя і спілкування на роботі, формувати сприятливий психологічний  клімат, виробити в колективі єдину установку на додержання заходів безпеки.  

Саме у формуванні у працівників правильних працеохоронних стосунків,  поглядів, переконань та психологічних установок, у руйнуванні помилкових  стереотипів поведінки шляхом впливу на якості особистості закладено резерв  зниження рівня травматизму.  

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень  посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники  підприємств, організацій, установ можуть притягатися органами  Держнаглядохоронпраці до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може  перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, організації,  установи. Штрафи накладаються керівниками Держнаглядохоронпраці та місцевих  органів.  

ВИСНОВКИ  

На всіх підприємствах, в установах, організаціях повинні створюватись безпечні  і нешкідливі умови праці.  

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або  уповноважений ним орган.  

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин,  механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та  індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.  Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки  безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.  

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника  виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не  відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від  дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи  здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.  

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я  умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це

орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на  роботу в таких умовах.  

Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення  умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих  планів.