У 1949 році працювала Єлизаветівська початкова школа. Навчалися у стареньких класах. Опікувалися дітьми, давали їм уроки азів знань з усіх предметів сумлінні вчителі - сестра і брат Руденки - Варвара Іванівна та Арсентій Іванович, які згодом стали відмінниками народної освіти.
Після закінчення початкової школи на навчання йшли до Ганнівської середньої школи. Учнів тоді було багато у цьому дитячому навчальному закладі, бо їздили діти з Цибульків, Артемівки, Ганнівки, Дарниці, Котовки, Єлизаветівки, Софіївки, Давидівки. Нині навіть дивно буде почути молодим людям про такі села, але ж вони були. У них жили люди, працювали, ростили дітей, прагнули, аби вони отримали якомога кращу, різнобічну, глибоку освіту.
Навчання проходило у дві зміни. Дирекції школи доводилося навіть наймати класні кімнати у місцевих жителів неподалік від основної будови школи.
Дирекція школи працювала на чолі з порядним, енергійним, наполегливим керівником Звєковим Віктором Олександровичем, вихідцем із села Сергіївка, клопоталася про будівництво нової школи перед районною владою. Віктор Олександрович використав свої дружні зв’язки з однополчанином Г. М. Малєнковим, який був членом ЦК КПРС. Він навіть їздив до Москви і домігся дозволу на побудову школи за державний кошт у такій глибинці як наша Ганнівка. За це йому вдячні багато поколінь учнів.
Весною 1956 року розпочалося будівництво школи, чим займалося Вознесенське будівельне управління №3. Керували будовою виконроб, майстри, а підсобними працівниками була в основному молодь із навколишніх сіл. Серед них пам’ятаємо таких працелюбів : Женя і Володя Гордійчуки, Жанна і Володя Сільські, Юля, Зіна, Толя Малишки, Люба, Ваня Прокопенки, Йосип Гаца, Толя Остапов, Григорій Семич, Леонід Сонцев, Ніна Протиєреску, Микола Волошин, Микола Дзензура, Катя Мірошниченко, Оля Хоменко, Зіна Мєднік. 
Бригадирами в різний час були Микола Васалатій, Михайло Чикаюк, Григорій Каров.
Деякі роботи виконували вручну, але застосовували і рейковий підйомний кран, на якому працював Безверхий Іван.
Всі роботи виконувалися на совість, високою була дисципліна і відповідальність працівників. Тому, дякуючи їх праці, і стоїть наша школа вже більше 60 років без капітального ремонту.
Паралельно їз будовою школи зводили інтернат і всі господарські та підсобні приміщення.
Учнів до будівництва не залучали, адже вони всі ці роки займалися озелененням території прилеглої до школи. Заклали фруктовий сад, висадили виноградник, а ще посадили декоративні дерева, кущі, зробили зелену огорожу, розбили квітники, пришкільну навчально-дослідну ділянку. Роботи по озелененню проводилися під керівництвом вчителя трудового навчання, агронома колгоспу “8 березня” Шамшури Степана Григоровича.
Навчання у новій школі розпочалося 19 грудня 1958 року. У школі було електричне освітлення хороша матеріальна база, чудово обладнаний спортзал. Вже за навчання не платили, але у старших класах фізичне виховання викладалося розподілено: хлопці і дівчата. Програма у хлопців була важчою, тому заняття здійснювалося роздільно. Навчали у 10 класі молоді, енергійні, гарні випускники Братського педучилища Михайло Якович Лозинський і Катерина Антонівна Чернова.
У 1958-1959 навчальному році працювали у Ганнівській школі вчителі різного віку: молодь, поважні роками фронтовики, вихідці із нашого села і приїжджі. Але їх всіх поважали, слухалися, а вони передавали свої багаті знання, використовували гарну матеріальну технічну базу, яка була на той час передовою для сільської школи.
Функціонували у Ганнівці і різні предметні гуртки : художньої самодіяльності, спортивні секції, шаховий гурток. Випускалася і загальношкільна газета “За знання”, предметні газети, навіть видання англійською мовою “Frendship” (Дружба).
У школі було два хори (молодших учнів і старшокласників). Тоді проводилися районні, обласні спортивні змагання, олімпіади художньої самодіяльності. І скрізь учні брали участь,а іноді й перемагали. Всі учні були членами піонерської організації, а згодом вступали до комсомолу, чим дуже гордилися і все цінували, як могли. Директором школи працював Микола Данилович Булах, завучем - Володимир Георгійович Осерський, бібліотекарем Ніна Іванівна Підборська, піонервожатою Женя Тараруменко, комсоргом-Валя Карпова, завгоспом - Йосип Іванович Гаца.
Вчителями в школі працювали : подружжя Михайла Карповича та Віри Кирилівни Дьомич, Володимира Георгійовича і Любові Степанівни Осерських, Івана Івановича та Марії Андріївни Буковських, Василя Григоровича та Нелі Іларіонівни Кисельових, Петро Іванович Шевченко, Євген Семенович Мордвілко, Мусій Васильович Скальовий, Євгенія Семенівна Семенко, Тетяна Федорівна Белінська, Михайло Якович Лозинський, Катерина Антонівна Чернова, Раїса Гаврилівна Петренко, Юрій Олексійович Калюжний, Любов Платонівна Гуля.
На сучасному етапі Ганнівська школа й далі продовжує навчати та виховувати учнів. Учні школи показують свої здібності у всіх напрямках навчально-виховного процесу.
Кожного року учні беруть участь та займають призові місця у різних творчих та наукових всеукраїнських та міжнародних конкурсах : Кенгуру, левеня, лелека, Геліантус, Колосок, Патріот, Кришталева сова, Грінвіч, Бобер, Соняшник та ін.
Всі вчителі школи намагаються використовувати в своїй роботі ІКТ, проектні технології, тобто йти в ногу з часом.
Школа пропагує здоровий спосіб життя, і тому бере участь у спортивно-масових заходах на районному та обласному рівні.
В рамках розвитку спорту та здорового способу життя серед молоді, в пам’ять вшанування колишнього учня школи, призера обласних змагань з метання ядра, в 2013 році було започатковано Кубок Віталія Шеремета.
Всі вчителі нашої школи працюють над розвитком інноваційного потенціалу в своїй роботі, але найбільш досвідченими є : Кривенко Тетяна Василівна, Карпова Тетяна Григорівна, Гізун Олег Васильович, Петренко Олександр Михайлович, Петренко Світлана Вікторівна, Ткаченко Оксана Станіславівна, Чернявська Ліна Леонідівна.
В останні роки в нашій школі відбулися зміни в зовнішньому вигляді. Серед позитивних змін можна відзначити: встановлено комп’ютерний клас, огорожу, метало-пластикові вікна, двері. Отримано новий шкільний автобус.